Fmaj7На початку березня, навесні
AІ ріки лишають свої Dбереги
AmЯк діти лишають батьківські доми
FМарат тренувався на "Спартаку"
Мав техніку вивірену і тривку
AmЗ тренованим тілом і серйозним лицем
CБув, мабуть, справді найкращим бійцем
FВ свої роки в напівсередній вазі
Мав наколку з Фіделем на лівій нозі
FІмам говорив, стоячи над ним
"Пророк, — говорив він, — не був сумним
AmВін вірив, що зло вижирає злo
CБуде так, як буде. Завжди так і було
FХай Марату згадають про кожну з провин
Пророк і дбає завжди про таких, як він.
Приспів:
FНа початку березня, навесні
І ріки лишають свої береги
AmЯк діти лишають батьківські доми
FМаратова мама мовчала в кутку
Маратів брат читав молитву гірку
AmІмам говорив, сонце сходить будь-де
CІ все, що зникає, ще колись зійде!
F"Ніщо не зникає, — відповів йому брат
Я битимусь з тими, з ким бився Марат"
FЯ знаю напевне, чому він помер
Щоранку він бився проти химер
AmЩодня він збивав у кров кулаки
CАж доки над ним не згасали зірки
FНе всі заступають за цю межу
Всі наші знають, про що я кажу
FЯк може зникнути те, що є?
Для чого пророк нам усе це дає?
AmНасправді зникнути може хіба що страх
CВсе інше є в нас — молодших братах!
FЯкі розбивають собі серця
Вдень і вночі стоячи до кінця
Приспів:
FНа початку березня, навесні
І ріки лишають свої береги
AmЯк діти лишають батьківські доми
На початку березня, навесні
І ріки лишають свої береги
AmЯк діти лишають батьківські доми
Am Am F F Dm Dm Am G F F Dm Dm Am G
Тримався ним, всюди ходив за ним
Тепер ось мовчав, відійшовши нараз
І стримував сльози, певно соромлячись нас
Коли виносили тіло, почався сніг
Він падав із темних небес до ніг
Імам ішов попереду, наче мара
Весна на цвинтарі — не найкраща пора
Жінки починали плакати, а чоловіки
Відчували, як тихо згасають зірки