300 китайців

Із утікачами, що живуть на автостанціях,

Кожному китайцеві, що виїхав з Китаю,

Але всяке слово "Мао" береже і пам'ятає,

І з народним інородним видатним алкоголізмом.

Взали собі в cкладчину розйобаний Ікарус.

І ось вони вкладаються між торбами картатими,

І рухаються сторожко осінніми Карпатами.

За райською угорською шмурною шаурмою.

І сниться йому сонячна республіка Угорщина

З помутьками і дудками, фінансовими мутками,

З дешевими, кошерними страшними проститутками,

І майже ще не вживаними польськими гандонами.

В сутінках полощуться, п'яно заморочуються.

Фігачать по облому, переборюючи втому,

Щоби цю китайську наволоч довезти до кордону.

І накупити шмоток, алкоголю і по піці.

То вислизне за брами бандитизму і корупції,

Збираючись у клубах на свята і на паради,

На засідання китайської марксистської громади

Вони співатимуть: "Мао, ми на місці, Мао!"

Китайців ніколи не буває замало.