Воєнкомат

N.C.

Мама каже: сходи в воєнкомат,

N.C.

Поговори з начальством,

N.C.

Може, візьмуть тебе в армію.

N.C.

Армія зробить з тебе людину.

N.C.

Скільки можна: баби, наркотики,

N.C.

Всі ці ваші молодьожні барбітурати,

N.C.

В конце-то концов!

N.C.

Давай, малий, сходи в воєнкомат!

N.C.

Але я їй кажу: ма, ну шо за діла,

N.C.

Ма, який воєнкомат?

N.C.

Ми давно ні з ким не воюємо,

N.C.

Ми - позаблокова країна.

N.C.

Ти бачила нашого міністра оборони?

N.C.

Ось у нас вся оборона така.

N.C.

В нас оборона гірша, ніж оборона Челсі.

N.C.

Короче, ма, я пас, я не піду!

N.C.

Але вона каже: малий,

N.C.

Я вже стара, ось я помру,

N.C.

Подивись, малий:

N.C.

Хата без ремонту стоїть,

N.C.

Ти, сука, весь клей винюхав,

N.C.

Давай, малий, сходи в воєнкомат!

N.C.

Ну чому, - каже вона, -

N.C.

Ти не хочеш піти?

N.C.

Чому не поговориш

N.C.

Із їхнім начальником?

N.C.

Ну як чому, - кажу я, -

N.C.

Ну, ма, ну як чому?

N.C.

Як це чому?

N.C.

а тому, що я дебіл!

N.C.

Ти розумієш - дебіл!

А дебілів у армію не беруть!

Навіть, в нашу, українську!