Інтро
EmНоги топчуть сніг розталий, що лишився на той B7рік
CМіж бетону та металу є вогонь, що досі грів
EmУ дорогу між містами манить вогник B7угорі
CМи із гнізд повилітали, залишивши матерів
Куплет 1
EmБіжимо за сенсом, B7несемось
CЄ попереду вершини й незвідані землі
EmВсюди мегаполіси й B7села
CМи крізь них проходимо в повітрі й в наземних
EmДосвіду би нам. Скрита рюкзаком B7спина
CНамір — витягти з-під дна всі скарби. Це нас єдна
EmБільше віри та жаги. Все жбурляєм на B7ваги
CБільше планів на роки: бути з ким і стати ким
EmПросто бачити цей світ, з’єднатись з ним є на B7меті
CЯ так часто бачу молодь, всі вони є саме ті
EmМи сумуємо за домом, душу ранить B7заметіль
CАле вже за руку схоплена та неосяжна ціль
Приспів
EmНоги топчуть сніг розталий, що лишився на той B7рік
CМіж бетону та металу є вогонь, що досі грів
EmУ дорогу між містами манить вогник B7угорі
CМи із гнізд повилітали, залишивши матерів
EmНоги топчуть сніг розталий, що лишився на той B7рік
CМіж бетону та металу є вогонь, що досі грів
EmУ дорогу між містами манить вогник B7угорі
CМи із гнізд повилітали, залишивши матерів
Куплет 2
Заплакана щока? А може, там бичачий кайф?
А може, кіт з мішка? А може, Авель там? Чи Каїн?
Чи жменя із землею там? Чи вирвана чека?
І до ворожки не ходи, і кава, що на дні, мовчить
Із рота пар, а в когось дим, а в когось марля є мов щит
В когось вже нема нічого — тільки вітру пара жмень
Хтось прощається сьогодні, щоб почати завтра день
Кольорові сни — ми беремо фарби з них
Ми шукаєм новизни, хтось угору, хтось униз
Бачу вдачі довгий хвіст, давить емоційний піст
Сьогодні спад, а завтра зріст, щоби жити у цій грі
І порушувати правила застарілих систем
Ще випити прийдеться лиха тисячу цистерн
Мати б друга, мати б волю, мати б долю, мати б все
Час минає течією нас від дому все несе
Приспів
Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік
Між бетону та металу є вогонь, що досі грів
У дорогу між містами манить вогник угорі
Ми із гнізд повилітали, залишивши матерів
Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік
Між бетону та металу є вогонь, що досі грів
У дорогу між містами манить вогник угорі
Ми із гнізд повилітали, залишивши матерів