EmХотів б я тебе, мов плющ, Amобняти,
F#dimТак міцно і Adimтак щільно, Cdimі закрить від Emсвіта,
EdimЯ не боюсь тобі життя Ddimодняти,
AmТи будеш мов руїна, B7листом моїм вкрита, Em—
EmПлющ надає життя, він Amобіймає,
F#dimБоронить Adimвід негоди Cdimстіну Emголу,
EdimАле й руїна стало так Ddimтримає
AmТовариша, аби B7не впав Emдодолу.
CЇм добре так Emудвох, — як B7нам з тобою, Em—
CА прийде Emчас B7розсипатись руїні, Em—
CНехай вона Emплюща B7сховає під Emсобою.
CНавіщо здався Emплющ на B7самотині?
Хіба на те, аби валятись долі
Пораненим, пошарпаним, без сили
Чи з розпачу повитись на тополі
І статися для неї гірш могили?
Їм добре так удвох, — як нам з тобою, —
А прийде час розсипатись руїні, —
Нехай вона плюща сховає під собою.
Навіщо здався плющ на самотині?