Хіба можна нормально жити

Де би міг своє коріння пустити міцно.

То підлоги то дороги то тротуари

Нерозбавлену вирішують суть.

Я біжу ховатись в свою комору,

Щоб осіла в душі каламуть.

Хіба можна нормально жити

В ненормальному світі?

А коли в моїх світлих простих ідеях

Не знаходиться й натяку на те,

Що повинно когось там задовольнити –

Не торкатись неприйнятих тем...

Сором тому, хто панує не над собою,

Розкошує многотою брехливих слів...

Скільки можна над простими людьми знущатись?

Рахувати нас за дійних корів!

Приспів. (10р)