Мамай

По-під небом стояв зі списів древній ліс,

Ліс зі списів був нівроку,

Зі списів козаків, що не ступиш і кроку,

Під небом стояв древній ліс.

Ріс той ліс, та невдовзі проріс

Дрібним буденним вівсом,

Виріс овес до саменьких небес,

Виріс овес до небес.

Ріс той ліс, а чи був взагалі отой ліс

Може був, та нема того лісу

Був той спис та заріс, і нема того списа

І овес до саменьких небес

І срав пес на той овес

Срав і не шкодило псові

Нехай шкоди не буде й тому вівсові

На який насрав отой пес