Пісня про Палія

Сидіть вдома на покої

Не пристало козакові.

Склич, козаче, склич дружину,

Йди, Палію, в Ляхівщину.

Годі, коню, в стійлі спати,

Їдем ляхів полякати.

Швидше мчи, ніж кремнем збита

Згасне іскра від копита.

Хто, як стрілка, із майдану

Вихрем мчиться за Украйну.

Яр, ліс, річка й туча синя -

Козакові не запина.

Хто в траві - врівні з травою,

Хто в воді - врівні з водою.

Хто у лісі - врівні з лісом,

Ніччю перевертнем-бісом.

Ранні півні не співали,

В Польщі замки запалали.

У пожарі жида шкварить

І з пожару люльку палить

Де був замок - попелище,

Де цвів город - там кладбище.

Враже поле кров'ю мочить

І об камінь шаблю точить.

Ще й не мріло, не світало,

Польщі край як не бувало.

У Палія на причілку

Крикнув півень на засіку:

Люлька в роті зашкварчала,

Шабля в ніжнах забряжчала -

Шабля різанину чує,

Люлька пожари віщує.

Сидіть вдома на покої

Не пристало пластунові.

Склич, пластуне, склич дружину,

Йди, пластуне, в Україну.