DmЯк буяє усе, як у серці пече
FЩе не Gбуло такої Dmвесни.
DmГострий погляд твоїх незрівняних очей,
FНаче цвяхом Gприбив до Dmстіни.
GТи сама підійшла, дивина серед Dmдив,
GДосить близько, щоб я Aзрозумів:
DmДарма я наївся цибулі! C | Dm(2)
DmДарма-а-а-а-а! C | Dm(2)
DmЯ не можу говорити, навіть дихати боюсь.
FДарма я Cнаївся цибулі, Dmху-ху!
DmБув козаком, а тепер боягуз.
FДарма я Cнаївся цибулі, Dmху-ху!
GІ льодяників, Dmжувачок Gпівкіло – Aнедопомогло.
Дарма я наївся цибулі, ху-ху! · (2)
От, як би то, передбачити оказію таку.
Дарма я наївся цибулі, ху-ху!
Голодоморив би цілу добу.
Дарма я наївся цибулі, ху-ху!
Де ж ти раніше була-а, вчора я їв мармелад.
Дарма я наївся цибулі, ху-ху! · (2)
Де ж ти раніше була-а, вчора я їв мармелад.
Дарма я наївся цибулі, ху-ху! · (2)
Як буяло усе так і досі буя,
А мені б хоч на крок до мети.
О-го-го, як всміхнулася доля моя:
Перше слово промовила ти.
І відчув я себе не єдиним биком,
Бо від тебе смердить ЧАСНИКОМ!
Дарма я наївся цибулі, ху-ху! · (2)