BmЩе й до жнив не дожив, в полі жита не F#sus4жав
GДосі - не долюбив, і не жив, і не Aжаль
Ще й до жнив не дожив, в полі жита не жав
Досі - не долюбив, і не жив, і не жаль
Що життя - то хіба твоя сутня межа?
Смерть заріже раба, і нехай - без ножа
Але жити замало, боротись умій
Щоб нащадок твій змалку бува не знімів
Не знімів на вуста та на вуха не зглух
Хай помреш, та за нами тут останеться рух
Згинемо - хай! Хай - ославлені. Хай - не біда
Вікова чортопхайка наближує даль
По роках, по кістках, по обмерзлих гробах
Витрамбовує повінь для річища шлях
А до жнив не дожив, в полі жита не жав
Замало любив - то, їй-богу, не жаль
До жнив не дожив, в полі жита не жав
Замало любив - то, їй-богу, не жаль
Ще й до жнив не дожив, в полі жита не жав
Досі - не долюбив, і не жив, і не жаль
Ще й до жнив не дожив, в полі жита не жав
Досі - не долюбив, і не жив, і не жаль
Ще й до жнив не дожив, в полі жита не жав
Досі - не долюбив, і не жив, і не жаль
Ще й до жнив не дожив, в полі жита не жав
Досі - не долюбив, і не жив, і не жаль
Досі не долюбив, досі не долюбив
Досі не долюбив, і не жив, і не жаль
Досі не долюбив, досі не долюбив
Досі не долюбив, і не жив, і не жаль