AmТобі знайоме почуття спустошення,
E7sus4Коли ідуть бої без оголошення,
AmКоли Вітчизну ділять, не спитавши дозволу,
E7sus4Та у душі тепло замінюють морозами.
AmІ ніби ти спортсмен, вже котрий рік не в формі,
E7sus4Прийшов до тями, опинившись на платформі...
AmПульсує в грудях серце посеред самотності,
E7sus4І вже ось-ось почнеться відлік незворотності...
AmІ ніби до повітря доступ перекрили,
BmТа через мить ти підірвешся на ворожій міні…
CІ ніби місто охопила революція:
F#mСкрізь падає каміння, палають вулиці.
FА на майданчиках дитячих гуляє вітер,
EПорожня гойдалка, там де вчора були діти
D#І в тиші нелюдській, мов ті скриплячі ґрати,
EЛуна довічний сум твоєї втрати.
AmІ нехай Dmз тобою Cпоруч ще не Bmскоро буду Dmя,
AmЯ тебе Dmне забуваю, Fбо ріднішої Eнемає.
Тобі знайоме прощавання нескінченне
Коли лиш біль та відчай біжать по твоїх венах…
Квиток в один кінець і ти стоїш на станції
І ледь тримаєшся, щоб не зійти з дистанції.
У голові прокручуєш з життя світлини,
Щоб все запам’ятати до останньої краплини.
І вже нема часу триматись за руки,
І наче мить проносяться години.
А далі потяг їде на шаленій швидкості,
Від рідної землі твоєї долає відстані,
Туди, де з гір зриває ріки водоспадами,
Та крик птахів розлітається по автострадах.
Туди, де ми навік пов’язані з тобою,
Туди, де час ніколи нам не дасть спокою
У цих миттєвостях та їх дрібних частинках,
Ми разом до останньої життєвої сторінки.