EmДень з пітьмою в танку — і світла в ньому Gнема
AmЙду в тишу і спокій — мій квиток вже Dдарма
EmМій щоденний розпад міцно болем Gскутий
AmІ найгірший страх десь волає в Dпітьмі
EmМій малиновий чай вже стоїть, як Gвіки
AmДе мій рай кольоровий, що любив Dзалюбки?
EmТам, у дальній глуші, всі давно вже Gмовчать
AmТелефони дзвенять, а біль кричить у Dмені
EmСам до себе кажу Gщохвилини
EmПотопаю в словах Gнетлінних
EmКричу невпинно я до Gзагину
EmЗавмирає день в думках Gбезвинних
EmМій магнітофон грає струни Gдуші
AmА там за вікном — сірий фон без Dмежі
EmВечір — лінощі, жаль, а може слід твоїх Gснів
AmАле втома й печаль — це вже край моїх Dднів
EmМій малиновий чай вже стоїть, як Gвіки
AmДе мій рай кольоровий, що любив Dзалюбки?
EmТам, у дальній глуші, всі давно вже Gмовчать
AmТелефони дзвенять, а біль кричить у Dмені
Приспів
EmЯк цей шлях тут прийшов — питаю в неба Gщодня
AmЩо дорогами вздовж так горіло Dдотла
EmСеред жалю негод дивлюсь вбік і Gназад
AmДе прямує вагон? В гаї уявних Dбалад
EmКличе доля вперед, та стирається Gслід
AmТіні зломаних верб, що були Dнавесні
EmА потяг їде в журбу, наче пам'ять Gстара
AmЯ у пісню земну поверну ті Dслова
Приспів