CmТи була тонка, як Fбалерина,
BСповнена осяяної Gmграції,
CmТи була любов моя Fєдина,
BНіжна і бліда від Gmрадіації.
EbЩастя випромінювали Bочі
EbТі, що покохать мені Bсудилося,
CmВ темряві Dі, навіть, серед Gmночі,
EbБачив я Fтебе, бо ти Bсвітилася.
Пам'ятаєш місяць наш медовий,
Вітерець хитав твою голівоньку,
Сипались додолу твої брови,
Дівонько, кохано, білокрилонько.
Ми з тобою ніч оту шалену
Пили велетенськими фужерами,
Живчки мої, мілірентгени,
З твоїми з'єдналися міліберами.
Мила, народи мені дитину,
Плід енергетичної політики.
Хай колись заселять Україну
Діти наші - ядерні рахітики.
Людство далі житиме без їжі
Мріями про завтрашню аварію,
Кисень у крові замінять свіжі
Ізотопи стронцію та барію.
Стрінемо ж холодними серцями
Рік апокаліпсису двохтисячний,
Де живі разом з напівмерцями
Змінюють Земний пейзаж на Місячний.
В нім не буде радості ні горя,
Вже давно фужери нами випиті,
Лиш блукають привиди прозорі
По землі Чорнобиля та Прип'яті.