DПадали тіні Bmна наші F#mгори
F#mМи ззовні спокійні, всередині горе
DПадали тіні, Bmа ми F#mстояли
F#mСонце зійшло - тіні помирали.
DТіні падали і з ними все ставало ясно
BmЛюди прокидаються і це прекрасно
F#mЛюди помирають, але Дух є вічний
Навіть коли мандрує у світ потойбічний
DКоли здається що ці сни надто глибокі
BmПригадаю яким благословенням є спокій
F#mПригадаю і подякую, що я живий
І нехай гори у тінях зате наш хребет гірський
DНа ньому бережемо наше Українське небо
BmНе завжди те що хочу, але завжди те що треба
F#mЖиття мені дарує і я дякувати вчуся
Бути невдячним це єдине чого я зречуся.
DНайважче дякувати тіням та і це під силу
BmХоча б за те що нашу мужність нам самим відкрили
F#mСтрах залишився, але більше не керує мною
В мені є Бог тому я вистою в цьому двобою
Ми ззовні спокійні, всередині горе
Сонце зійшло - тіні помирали.
Сонце зійшло, бо сонце сходить щоранку
Хтось одягає останню, хтось першу вишиванку
Життя триває і його не можливо спинити
Не можна ні окупувати ані захопити
Можна понівечити форму, але суть є вічна
Я думаю про це коли почуваюсь пригніченим
Я згадую, що я себе і життя возвеличую
Кожного разу як собі та іншим шлях освічую
Так щоби було менше тіней, і більше правди
Так щоб менше всього боятися, бо більше знати
Так шоб коли не знаєш то не боятись спитати
Невігластво - блаженство, але не для нас з братом
Ми не даремно тут, від нас залежить доля світу
Чи нашим дітям суджено повзти, а чи летіти
До світла, що не забрати ніколи й нікому
Коли світло це Бог, що дивиться за нашим домом.
Ми ззовні спокійні, всередині горе
Сонце зійшло - тіні помирали.
Падалі тіні, а ми стоя-а-али
Сонце зійшло тіні помира-а-али
Падалі тіні, а ми стоя-а-али